Існує кілька факторів, що ускладнюють процес зварювання конструкцій з алюмінію та його сплавів:
На поверхні алюмінію в середовищі з присутністю кисню утворюється тугоплавка плівка оксиду алюмінію, яка має більш високу щільність, ніж сам метал. Перед тим, як варити електродами, алюміній, поверхню кромок та матеріали присадки очищаються від плівки механічним або хімічним методом. Плівку, що утворюється, можна видалити при зварюванні або способом катодного розпилення, або з використанням флюсів, які її розчиняють або руйнують, перетворюючи на леткі сполуки.
За високих температур міцність металу різко знижується. Твердий метал кромок, що не розплавився, може бути зруйнований тиском маси зварювальної ванни. Володіючи високою плинністю алюміній може витікати через шов. Контролювати розміри зварювальної ванни дуже складно через те, що алюміній не змінює колір при нагріванні. Для уникнення пропалів під час одношарового зварювання застосовують формуючі керамічні або металеві підкладки.
Алюміній та його сплави мають значний коефіцієнт лінійного розширення та низький модуль пружності, що може призвести до виникнення деформацій конструкції. Для їхнього зниження застосовують різні технологічні прийоми (підігрів, електрозварювання алюмінію з оптимальними режимами).
При зварюванні з'являється не тільки оксидна плівка, а й пористість, що викликається воднем. Вона зосереджується в основному в районі шва і вражає алюмінієво-магнієві сплави.
Висока теплопровідність алюмінію потребує потужних джерел тепла.
У процесі зварювальних робіт у металі шва можливе утворення гарячих тріщин, спричинене процесами внутрішньої деформації під час застигання металу зварювальної ванни. Для запобігання їх появі в зварні шви додають модифікатори. Самі шви не рекомендується розташовувати надто близько один до одного.
